Не торкайся, прошу, серця грішного…
Якщо й душу не візьмеш в майбутнє.
Від кохання чекаю я більшого,
Як і всі в цьому світі присутні.
Цілу вічність здається очікую,
То з тривожною обережністю,
То в нічних молитвах і надією,
Перед зустріччю ніби першою.
Не порань моє серце байдужістю,
Всі нитки від душі відірвавши,
Бо давно вже я, з Божою милістю,
Лиш з тобою в думках іду спати.
Не порань випадково і душу теж,
Я ж безсилий без неї кохати,
В час коли упираюся тілом меж,
Вона в змозі пройти усі грати.
Вона здатна до тебе добратися,
Через всі перешкоди і гори…
Хоч життя, каже дехто, лиш матриця,
Не повірю, живу ще я поки.
Поки в світі серця є закохані,
Поки молиться хтось ще за душу,
Знаю, Богом ми з тисячі обрані,
Тож кохати тебе вічно мушу.
