Хай буде в пору цюю літа
Душа в вас лагідно зігріта
Промінням сонця і любові,
Щоб ви були усі здорові
Не тільки тілом, а душею
Також і ширили землею
Всією тільки добрі справи,
Та не заради тої слави,
Заради щастя вселюдського
На цій землі для тих у кого
Його нема, не вистачає
Або його не помічає,
Щоб кожен протягом усього
Єдиного життя земного
У щасті жив, а не лиш мріяв,
Щоб вітер в небуття розвіяв
Нещастя всі цілком, щоб більше,
Чого бажаю я найбільше,
Їх не було ані краплини
Уже у жодної людини,
Допоки в грудях серце б’ється,
Допоки, мов скло, не розб’ється
Життя на світі цім навіки,
Коли впадуть очей повіки
У денний час чи то в час ночі,
І не розплющаться більш очі.
А доти ж почуття лиш світлі
В душі й думки, немов розквітлі
Квітки, буяють хай щомиті,
Щоб ними всі були повиті.
Євген Ковальчук, 16. 06. 2021