Незрівнянний мідяний
Курінь і дуван ,
Чи ще помічає він
Білий караван,
Між жестикуляції зоряних півнів,
Вдень під парасолями
Синіх кажанів,
У смарагді полум’я,
Як зійдуть світи
З шостої пополудню
Аж до чорноти?
Бо кричить засіяний ,
Наче в рамадан
Під бузком в омріяний
Довгий сарафан!
Хто ж тут ходить колами,
Злодій чи арфіст,
Подумки над бровами,
У шалений піст,
В межах космогонії ,
Кроком дивних пав
В пошуках гармонії
Зоряних отав …
p/s
“ Nicolas de Staël (1914-1955) The moon Ciudad de la Pintura ”
https://www.youtube.com/watch?v=KBTRj_J5dtg
