Пташинка дивиться в вікно,
Невже, вона мене шукає?
Дивлюсь - нетронуте зерно,
Мене, немов, про щось питає.
Красиве пір"я, гострий зір,
На мене дивиться невпинно.
В її очах я бачу біль.
Чому сумуєш ти, пташино?
Тебе тривожить щось? - скажи.
Можливо, чимось захворіла?
Хворіють, звісно, і птахи,
А чи в житті щось загубила?
Не їсть, ні п"є, уся в тривозі,
Хіба, не можеш ти літать?
Ти ждеш моєї допомоги?
Мені не можеш розказать.
Майнула зграйка над вікном,
На мене глянула ще раз.
Знялась - і зникла за селом,
Узнати все, я втратила вже шанс.
Ще довго я дивилась вслід,
Невже, птахи, як ми, сумують?
Як в нас, у них чимало бід,
Що їхні душі теж турбують.
Зворушливо... Проникливо. Птахи ж теж все відчувають, хоча і часто ніби співають...Та ми не знаємо тієї мови, не пізнаємо їх втоми...Та все ж помічаємо...коли тривожаться вони. Дякую!
Як і дощі, вони ж теж зникли, гербіцидами поля протравлені, трейлерами люди і атмосфера, а ви про бжілку певно забули, її теж шкода, трудівницю.
Вижити і бджоламм і птахам важко, ті, що адаптуються до нових умов - виживуть. Можливо.
Cнежана відповів на коментар oreol, 03.05.2025 - 08:26
Гарний вірш, проте мені завжди тривожно, коли пташка в вікно чи в форточку
Cнежана відповів на коментар oreol, 03.05.2025 - 08:16
Дякую за увагу! Я теж таке чула, але це, коли птахи стукають у вікно або залітають. Я годую синичок багато років, ось вони і заглядують до мене у вікно..
oreol відповів на коментар Cнежана, 03.05.2025 - 08:17
то добре, коли серце в людини добре
Cнежана відповів на коментар oreol, 03.05.2025 - 08:27