Ти така кла́вішна, така́ екра́нна,
Ти не реа́льна, ти віртуа́льна,
По́махом рук ро́блю ве́сну зимо́ю,
Спа́лахом ду́мки вже по́руч з тобо́ю
А що б тут ста́лось, якби́ була́ спра́вжня,
Що якби́ мить була́ на́ша оста́ння,
До́тиком губ ро́блю зи́му весно́ю
До́тиком рук шалені́ю тобо́ю
Зно́ву за кла́віші, зно́ву ці стрі́лки
Враз поміня́в всі на пла́тті відті́нки
Зно́ву за кла́віші, по́смішка зно́ву,
Схо́чу, почну́ ту, що хо́чу розмо́ву …
Кла́віш нема́, ти за зви́чай суму́єш
Мо́ї слова́ пропуска́єш, не чу́єш,
Я обійма́ю, мене́ відхиля́єш,
Мо́же ти ска́жеш, що вже не коха́єш
Ні, знову ти́сну і ти́сну на стрі́лку,
Зро́блю із те́бе непи́сану зі́рку,
Що там всере́дині, я не пита́ю,
Мо́же, там зо́всім нічо́го нема́є
Ні, геть заки́ну ці фантазува́ння,
Що як ми спра́вді в цім світі оста́нні,
Пі́ду обі́йму, в цілу́нку схилю́ся,
Ска́жеш: запі́зно? А я не бою́ся …
А що б тут ста́лось, якби́ була́ спра́вжня,
Що якби́ мить була́ на́ша оста́ння,
До́тиком губ ро́блю зи́му весно́ю
До́тиком рук шалені́ю тобо́ю
щось у мене не то було в голові ... писав для мирного часу ... якось переключився ... про солдатських дружин треба би було теж написати ... але то буде зовсім по іншому ... я це зроблю дякую
ще раз подивився у вашому сприйнятті ... щось тоді виходить надто сумна історія ... будемо вважати, що написано для мирного часу ...
а щось переключився ... дякую ... Згадалося "завтра прийдуть до кімнати твоїх друзів небагато" Москальця ... а як би воно було зараз в таких емоціях .... про кактус би зараз ніхто не писав ... і ось так у мене вийшло
дякую ... за професією я зовсім не романтик))) ... але буду старатися піднімати настрій друзям, поки здатен ... якщо хоч трошки підняв настрій, то значить недаремно