(два слова дружині)
Ця жінка вітру непокірна
кудись алеєю іде,
її хода легка й ефірна
волосся наче мідь руде
спадає хвилями на плечі,
підкреслюючи цю красу,
минає день, згорає вечір,
у спогадах її несу
крізь сірі будні листопада
та, що зігріла згуслу кров,
моя Хелена з Іліади
тебе я стріти хочу знов.
01.12.24р.
дякую.
