Хто ще не вміє плавати на спині,
Той не жиє, а годить лиш гордині,
Чи яблуком роздору гомінким,
Чи дивним сміхом в норах вздовж ріки!
Та раптом поруч битви справжній жар -
І відчуваєш клик і Трафальгар*,
Неначе сито довге та мілке
У борошні , що як життя пухке,
Здіймає куряву, не знаючи жалю
Хоч потурає вітру й кураю...
