Подув вітер - і злетіло листя.
Клен стоїть оголений, сумний.
Морозець на віттях, як візитка,
Що зима вже скоро, сповістив.
На вершечку залишивсь листочок,
Страх обняв - лишився сиротою.
Поживе, можливо, тут часочок,
Віч -на- віч зустрінеться з зимою.
Пожалітись, може, та кому?
Клен давно упав у довгу сплячку,
Уступить з зимою в боротьбу,
Це для нього буде дуже важко.
І тремтить нещасний в міркуванні,
Усі плани марні і пусті.
Боротьба іде за існування,
Перепони ж склалися важкі.
Удалась зимова перша спроба,
Налякала бідного листка.
Ти не здавайся! Ще раз спробуй.
Мрія дуже часто ожива..
