Ти була моїм пізнім коханням,
компромісом між розумом й серцем.
Так - не вчасним, і мабуть останнім.
Не забутим... Та байдуже все це...
Ти всміхалась і все оживало...
Обіймала і це було щастям...
Сумував, коли ти сумувала...
Задля тебе хотів бути кращим.
В павутинні стежиночок долі,
перетнулись на мить ми з тобою.
Хай не склалось у нас... Божа воля...
Мрій, твори, живи в щасті й любові!
Спогади залишаються 
Чудовий вірш! 
