Максим Тарасівський: Я довго ходив із задумомо, потім день за днем старанно працював по кілька годин, навіть не працював - мандрував, це була поїздка в недоступний мені рідний край. Ну от і фінал, ніби все добре, але щось таки бентежило (крім помилок). І лише вчора зранку я збагнув, що два останні речення зайві - вибиваються зі стилю, жанру, виходять за рамки оповідання та навіть межі, окреслені назвою. І вчора ж видалив ті речення і навіть подумки зрадів: круто, що дехто ще не прочитав, наприклад, Ви. Одним словом, встиг.
Дякую. Піду виправляти помилки.
Радий Вас бачити.
Максим Тарасівський: Ну, зате ці довідники колись стануть антикваріатом, а комп\'ютерні програми ним не стануть ніколи. А як зникне світло, зв\'язок та інтернет, Ви все одно будете мати під рукою ті довідники. То Ви добре зробили, як не крути
Максим Тарасівський: Зараз все це набагато простіше - є програми для смартфонів, які допомагають визначити рослину. А далі вже справа техніки, гугль знає все про все )
Максим Тарасівський: Так, саме такий був момент - прозріння-озаріння-просвітлення, щось побачив у буденщині, збагнув, а надто відчув - і запам\'ятав. Дякую, Вікторіє - в мене ж дідусь був вчений агроном, а бабуся стихійний, від них набрався ботанічної не так обізнаності, як допитливості. Бачу рослину - хочу знати її на ім\'я та за властивостями
Максим Тарасівський: Чудово відтворений епічний стиль. Мені здається, що українцеві найважче переживату оцю гнилу чорноту звіддаля - а що ближче до епіцентру подій, то простіше, принаймні, мені так це відчуваєтьяс та бачиться. Тримаймося.
Я би поміркував над застосуванням модерного слова \"нація\" у цій стилістиці та ще, можливо, над згадкою про страшні казки - те, що для повсякдення є казкою, у вимірі епосу чи билини є дійсністю, отже, то радше розповіді про минулі пригоди та битви, аніж казки, в яких, як ми здогадуємося, не все саме так, як було насправді.
До речі, цікавенне прочитання казки про Котигорошка зустрів у цій статті про творчість Григіра Тютюнника: це \"сюжет багатий для психоаналізу. У Котигорошка немає дитинства, у нього є місія\" - повний текст ось тут https://chtyvo.org.ua/authors/Starovoit_Iryna/Kotyhoroshko_pro_dytynstvo_v_avtobiohrafichnii_prozi_Hryhora_Tiutiunnyka
Максим Тарасівський: \"Прекрасные сорные цветы\" - так писав про них Набоков, і я сам так їх бачу. Можливо, це було би краще в естетичному та бюджетному сенсі, якби газони та узбіччя залишили цим рослинам і не витрачали кошти на безкінечне пересівання безкінечно занедбуваної газонної трави )
Максим Тарасівський: Дуже чекав на Вашу думку, Вікторіє. Дякую!
Тут не тільки мої спогади та фантазія, тут і розповіді людей з-під окупації, багато в чому річ документальна.
Слушно, маєте рацію, варто скоротити б цей текст. Це я таки зроблю.
І оте речення! - це лиха Курдупелева доля, не інкаше, сто разів переписував абзаци про нього, чого там тільки не було. Дякую, сідаю за ту фразу.
Максим Тарасівський: Як чудово Ви сприйняли - надто тепер, у вирі цих неспинних і дедалі страшніших новин... Власне, посеред цього виру Юра, який так давно не з\'являвся, раптом нагадав про себе й ту давню пригоду, яка сталася Бозна-де, чи то уві сні, чи то наяву, чи то в уяві дитини. чи то в свідомості еллінів, чи той загадковий край собі їх намріяв?
Дякую, Вікторіє.
Випрвляю
Максим Тарасівський: Я не знаю... words failed me
Все, що вони вже накоїли, це вже фатальний їм вирок. Хай би вже його виконав Той, в Чиїй руці міра. Delenda est
Максим Тарасівський: Ну нарешті. Радий Вашому поверненню, та ще й за таким добірним словом. Класно, знакомито, непересічно - та по-Вашому, вир надяскравих та емоційних образів і формул
Максим Тарасівський: Знаєте, так ясно все бачу отеє... це ж мій рідний край, Херсон, Олешки, пустеля, гирло Дніпра, острови та лимани
Волів би, аби брати вціліли - але все, що відбулося, відбулося поза моїм наміром, я лише йшов слідом та спостерігав з-за дерев
Дякую
Максим Тарасівський: Дякую, Вікторіє. З часом усвідомлюю, які події виявилися вирішальними або лишили по собі найглибший слід - як-от цей \"розбрат\", який вже потрапив у фінали стількох історій. Мабуть, не просто так
Максим Тарасівський: Спасибо, Катерина, что прочитали именно так. Очень хочется спокойно рассуждать о таких вещах - и слава Богу и ЗСУ, что мы имеем такую возможность
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
я 