Максим Тарасівський: О, так, мені в цьому сенсі пощастило: були в мене і село, і бабусі з дідусями, і горіща, і підвали старовинних будинків - і все вчасно, коли увесь світ - суцільне диво, яке існую тільки для тебе і твоїх дослідів і подорожей.
Дякую
Максим Тарасівський: О, такі слова - наче мед і нектар. Дякую.
Але за дітей я не певен - гадаю, моя розбурхана уява може втомлювати. Втім, маю надію, що коли не тепер, то колись потім вони згадуватимуть свого балакучого батька з посмішкою
Максим Тарасівський: Я нині прокинувся з думкою, що справжньому натуралісту не можна замикатися в чотирьох стінах одного ботсаду, треба йти далі, до нового, небаченого, невідкритого. А вже за п\'ять хвилин сидів на своєму ослінчику, пив каву, споглядав ясний пташиний ранок, придивлявся до роботи на сьогодні та міркував, що справжньому натуралісту будь-яка галявинка пропонує просто невичерпне поле для спостережень і здивування. Аж ось Ви мене і підтримали, дякую!
П.С. Рік Айболить треба проголосити: врятовано серпокрильця, голуба та жука-оленя (щоправда, останній в нас просто гідно дожив своє коротеньке життя).
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
