Максим Тарасівський: Нещодавно трапилося мені слово, якого немає в словнику - \"зникомий\", і я згадав його, коли читав Ваш цей вірш. По-перше, світ нині зробився саме таким, здається. \"зникомим\", а по-друге, у Вас стільки прекрасних слів, яких напевно немає в словнику. Відчувається, як мова живе і росте у Вашій свідомості та виливається у Вашу творчість
Максим Тарасівський: Ну, будь-які предмети, в які можна вкласти монетки, будь-що - попільнички, вазочки, скляні та металеві і т.д. А от друге питання - в точку: тут десь бракую фрази про досвід нормальної людини,Ю як спробувала привласнити щось, що належить іншому, і не просто так невідомому або гіпотетичному, а ось цьому, відомому, знайомому і т.д. Щоправда, тоді зникне ефект Ельдорадо - адже ці скарби, мабуть, вже давно не належать нікому, але вони або втрачені для усіх, або просто легендарні та не можуть належати нікому у матеріальному світі. Не знаю. Треба обмізкувати - дякую, що Ви привернули мою увагу до цього аспекту.
Максим Тарасівський: Дякую, Вікторіє. Ця картинка одне з найяскравішихх видив минулої зими. Хотілося відтворити з тими ж почуттями, які я пережив, споглядаючи її. Чудово, що Ви це також відчули та побачили, чудово.
Максим Тарасівський: Гарно. Можливо, й справді на цьому все тримається-рухається? На цій людський здатності діяти всупереч власним кревним інтересам? Гарно, Вікторіє, рукою майстра
Максим Тарасівський: Возможно, избрана неправильная нарративная техника. Автор знает ровно столько, сколько знают его персонажи, и когда ангел наносит свой удар, они прекращаются, автор больше ничего не может добавить. Если бы автор знал больше персонажей - он бы и рассказал больше, предложил бы симфонический финал, но... не все подвластно нам, не все, особенно с такими вещами как тексты. Но я рад, что Вас не оставил равнодушной мой рассказ.
Максим Тарасівський: Еге ж, що дужче бажати чогось, тим менше шансів здобути. Хочеш отримати - відпусти, а ліпше - забудь, і отримаєш те, чого так колись прагнув, коли тобі воно - тьху, і все )
Дякую, Вікторіє, відчувається досвід із тією проханою магією )
Максим Тарасівський: Это был тем более важно, что уже долгое время я не мог написать ни строчки, не имел ни идей, ни образов, ни даже сил что-либо писать. И вдруг...
Максим Тарасівський: Моє враження та побоювання, що тут скрізь отак: мало хто хоче мати з кимось іншим бодай щось спільне. Незгода в чомусь одному сприймається як тотальна несуміність, ворожість, інакшість зустрічається агресією, взагалі не сприймається. Щодня люди відмежовуються від тих, хто сьогодні не з ними у тому чи іншому питанні. Я колись навіть писав, що Україна - це 40+ мільйонів островів, а острови не рухаються один до одного, та й на загал - не рухаються.
Максим Тарасівський: О, почуваюся винним, що прищепив Вам це щемке почуття.
Хто зна... можливо, справді, не все є тим, чим нам здається, але й не все не тим не є. І якщо припустити, що півострів кинув мене через те, що я кинув його, хто зна, чи не повернеться він через те, що я про нього писатиму?
А цього майстра живопису я рекомендую, нещодавно була його виставка, чудові роботи, що не просто справляють враження, а створюють ефект присутності.
Максим Тарасівський: Дякую! Очікуємо національну прем\'єру у липні. З 1 до 5 березня міжнародне жюрі в Берліні визначатиме переможців фестивалю. Тримаємо кулачки з наших діток!
Максим Тарасівський: Читаю Ваш відгук і відчуваю свою міміку. Жодних сумнівів, посмішка від вуха до вуха
А потім - вибух реготу, коли уявляю Вашого їжачка
Дякую
Поділюся радістю. Ось - трейлер стрічки, яка представляє Україну на Берлінале 2021, в головній ролі - моя мала https://youtu.be/Zunf1XQdNy4
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
