Максим Тарасівський: Я надеюсь, что вот эти мои маленькие изыскания хоть каким-то образом искупают несправедливость судьбы, так обошедшейся с ним. Ну, и морская тема всегда остается на повестке дня. Сегодня - дедлайн Мателот-3, я дал туда один текст, сразу ощутив себя в команде эдаких аргонавтов, вооруженных вместе весел перьями
Максим Тарасівський: \"Давно не брал я в руки шашек!\" - в смысле, удочек. Вот только так и ужу теперь, может, поэтому все так ощущается радостно, даже восторженно.
Совершенно верно, Виктория, исправляю, СПАСИБО!
Максим Тарасівський: Спасибо. Я дня три ходил с этим впечатлением внутри, пока решился изложить. Уж очень это было хорошо там, внутри
Спасибо, Виктория
Максим Тарасівський: Це не тема, це, радше, спостереження, яке я зробив мимоволі, але коли випадків зробилося два, а потім три - це вже якась закономірність. А може так, просто цікавинка, як-от самозаймання людини у Гоголя
Максим Тарасівський: Дякую. Цей Рімайєр Рімайєр полонив мою уяву вже років п\'ять тому. Але я не бачив нічого, крім його постаті, та й вагався - чи маю я право писати про таке, коли нині є ті, хто пройшов пекло і може про це вправно розповісти. Але врешті-решт історія вималювалася та наполягла: авторе, розповідай мене.
Дякую, Вікторіє
Максим Тарасівський: \"Что прошло, то сердцу мило\" - і це така глибока пастка, наше минуле, із його недосяжним щастям, розфарбованим нашим сьогоденням у неземні барви...
Максим Тарасівський: Написано хорошо - это уже немало, спасибо, Виктория. А Ева... вот мне кто-то сказал, что это муза, а кто-то - что судьба, и так далее.
Я не склоняюсь ни к одному толкованию.
Максим Тарасівський: Ну, так вже й був. \"...могут выпасть зубы, поседеть и поредеть волосы, развиться одышка, может нагрянуть тучность, может одолеть крайняя худоба, — но голос у нее не изменится. Он останется таким же, каким был у нее гимназисткой, невестой или любовницей молодого повесы\". Класний голос.