Максим Тарасівський: Зазвичай я саме той ведмідь, що й надає послуги, коли не просять, які не просять, тому хто не просить ) - та наразі такий виснажений тими нічними розвагами із гуркотом і салютом, що... Ну, Ви знаєте. Тримаймося та... стримуймося )
Максим Тарасівський: Зернина добра, і плоди мають бути добрі.
Знав одного хлопчика років 7. Якось був такий випадок: на залізничному вокзалі хуліган кинув у вікно поліційного відділку гранату. Та один з поліціянтів схопив її, перш ніж вона вибухнула, та викинув у вікно. Граната вибухнула на вулиці, на щастя, постраждалих не було. Але ж це вокзал, там постійно юрмляться люди, і той хлопчик, що грався під телевізором, який і повідомляв про той випадок, це збагнув і вигукнув: Хіба можна, там же скрізь люди, я би накрив гранату собою! - зараз він вже дорослий, і він - рятувальник-вогнеборець
Максим Тарасівський: Якщо зазирнули у давнє, і нове буде. В мене, принаймні, так. Ці старі нотатки ніби дають відчуття... спроможності абощо. І знов берешся за ранкові сторінки, а там, гляди, і щось більш-менш гідне виходить.
Максим Тарасівський: Travel size )
А якби совєти дійшли до Італії, був би там не пармезан, а червоний пармезан. Хоча ні, було б там геть усе червоне, але без пармезану, прошутто, піци, вина та інших італійських солодощів
Максим Тарасівський: Мало знайдеться таких дівчат, яким треба щоранку прогулятися Ботсадом ))))) - ми, поки ще Тоні не було, просто проходили через нього, вряди-годи там гуляли, хоча принад там повнісінько, як на такого юнната, як оце Ваш покірний слуга )
Максим Тарасівський: Та й таке... Пригадуєте, як казав Сковорода, \"Хвала ж блаженному Богові, що потрібне зробив неважким, а важке непотрібним\". Здається, ми часто-густо не вміємо розрізнити важке та потрібне, а відтак - і потрібне та неважке )
Дякую
Максим Тарасівський: Дякую, Ніно!
Сам вчуся української потроху, так би мовити, читаю зі словником. В принципі, всіма мовами варт читати зі словником, за кожним словом - таємниця, несподіванка, відкриття, радість.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Мало знайдеться таких дівчат, яким треба щоранку прогулятися Ботсадом ))))) - ми, поки ще Тоні не було, просто проходили через нього, вряди-годи там гуляли, хоча принад там повнісінько, як на такого юнната, як оце Ваш покірний слуга )
