Прохолода. Свіжість. Розум тверезіє.
Осінню дихнуло, вже прийшла пора.
Та до літа теплого я не збайдужію,
Хоч часом томила духота й жара.
...пахнуть яблуні сиропом,
Сім'ям сиплеться трава,
Хмарки бігають галопом,
Снів осінніх повна голова,
Вітер зносить павутиння,
Літом бабине вже віє,
Відлік осені від нині,
На полях земля чорніє…
Прохолода. Свіжість. Розум тверезіє.
Осінню дихнуло, вже прийшла пора
І перечити природі вже ніхто не сміє,
Бо всепереможна її вічна гра.
* картина Дуб Бодмера 1865р. Клод Моне
