Поглянути у очі захотілось
Що кольору засмаглих зерен кави.
Облитись ще раз поглядом ласкавим.
Та лиш лякає закут опустілий.
Завісами сухими грає вітер,
Гортає тінь по вигорілій фарбі .
Піддатися очей солодкій звабі,
Щоб зовсім трохи з того порадіти,
І утікати назавжди спрожогу...
О, як міцної кави захотілось!
Та спомини зібравши пожовтілі
Я знову обмину туди дорогу.
