Не раз я повертаюся в минуле,
В ті безтурботні і щасливі дні.
Як жаль, що швидко все це промайнуло,
Я їх тепер прирівнюю весні.
Тьмяніє блиск рожевих моїх мрій,
Частіше задивляюся у осінь.
На згадку залишаю образ твій,
Який хвилює серце моє й досі.
Бо час чекати довго не хотів,
Хвилини непомітно розтавали.
І підказать тоді ніхто не смів,
Що мрії мої крила опускали.
Тепер багато невідкладних справ,
І інший колір мають мої коси.
Життя буденне йде вже без оправ,
І інший смак вже мають сині роси...
Чудова, душевна Ваша лірика, Надіє!
Чудова поезія! 
