Ще до першого часу нічної сторожі,
Море розмови схвильоване. За
Мертвим столом, сіль, кислиці розсипано.
Сідай.
Посодомимо, погоморимо.
Мов пентери по лікоть, спустивши, і пальці,
Що зуби акули. В нас бють акростоли.
І хвилі здіймає підв’язка завіси.
Сідай.
Посодомимо, погоморимо.
Тричі застукані вроки по дереву.
Д ідько над плечі встає забобонами.
Складками котиться скатерть застелена.
Сплюнь.
Посодомимо, погоморимо.
Ох, швидко темніє. Остання сторожа,
Спекотного дня поринаючи в темряву
Б’ється об берег, пустинний, ламаючись
Пентери весло.
24.08.2020
