Чим я розрушила свій храм?
Постійний самообман
осипається,
як дешева штукатурка,
нанесена горе-майстрами,
не Богом.
В Його вустах застигла пересторога
від лицемірства,
та я нездатна її почути,
бо
так і не навчилася слухати,
прислухатися,
коритися Заповідям,
щоб бути вільною,
а не робитися рабою своїх пристрастей,
приписів,
принципів...
Уламки мого корабля - на поверхні,
корма - в безодні,
а де я?
Темінь непроглядна застилає очі,
бо
дивитися не хочу,
молитися не хочу.
Криком кота,що конає,
наче з підземелля волаю:
-Темряво, відпусти.
Матінко Божа, прости!
Я грішна.
Я ница.
Холодна.
Черства.
Та жива,
бо
мертві не плачуть.
Боже, дай мені сили душу вберегти
у чистоті тіла.
Світи.
Піду за світлом?
Сьогодні пішла.
Було важко, та я для кожного знаходила сили, втома через втрату енергії мене косила, думала, зносити її несила, та ти завіз мене після роботи пити каву, я напилася щастя, ожила. Вже й метушня шкільна не видавалася страшною: і діти гарні, і робота, і я гарна серед них.
І біль затих.
ID:
961665
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 02.10.2022 20:36:26
© дата внесення змiн: 07.10.2022 21:18:15
автор: Алла Гонда
Вкажіть причину вашої скарги
|
