Ми вам пісню заспіваєм свою,
Як орда принесла в дім наш біду.
Стали нищити міста і трощити все до тла,
Але поміч нам із неба прийшла.
В грізний лютий почалася війна,
Оточила Київ клята орда.
"Гради", вибухи, пожар, стадо путінських отар...
Та на небі вже чекав "Байрактар".
Ось колона танків йде на Ізюм,
Бо наказ у них добратись до Сум.
Раптом вибух, цілий шквал - і в колоні вже аврал:
Над землею пролетів "Байрактар".
В лісосмузі танк ворожий стоїть,
Заблудивсь москаль - у танку сидить,
Він зморився, задрімав... Вибух, дим аж вище хмар:
Над землею пролетів "Байрактар".
Тягне орок унітаз на КАМаз,
Будку й чайник прихопив про запас.
Та не встиг і не забрав весь украдений товар,
Бо над ним уже кружляв "Байрактар".
Якось орок виліз з танку вночі,
В ліс пішов і враз присів у кущі,
Тільки з себе штани зняв, - бах! - снаряд все розірвав:
Над землею пролетів "Байрактар".
Орок вкрав у нас торішнє зерно,
Все забрав, що у амбарах було.
Продавав, та не продав... Де ж ті гроші, де навар?
Бо зерно те захищав "Байрактар".
В Чорнобаївку колона іде,
Удвадцяте їх туди щось веде.
Ніби хтось начаклував: чи відьмак, а чи мольфар –
Тільки в небі все сміявсь "Байрактар".
Баба з дідом напекли пирогів,
Орок смачно і добряче поїв,
Вийшов з хати й дуба дав - ось пиріг тобі й узвар!
Бо у небі пролітав "Байрактар".
Слухай, орку, слухай, клята мордва,
На дні моря спить твій флагман «москва».
Кажуть, хтось сірник узяв – спалахнув умить пожар.
Та у небі пролітав "Байрактар".
Слухай, путін, старий дурню, сюди,
Не сховаєшся у бункері ти.
Хоч ти все прорахував, та утік аж за Урал,
За тобою вже летить "Байрактар".
Ми вам пісню проспівали свою,
Про кацапів і про кляту орду.
Байрактар наш скрізь літав, орків з неба зустрічав,
Гідну відсіч москалям він давав.
