Я у вІрші ховаюся, ніби в дитинстві за штору.
Між рядками ховаю себе від тривог і жахіть.
Але схованка ця ненадійна і зовсім прозора.
То колись під вікном було затишно й тепло сидіть.
Той куточок наснився мені- із тканини м'якої,
З тихим лагідним голосом- де ж це поділось дитя?
Я у снах повертаюсь в дитинство по краплю спокОю,
Де пелюстки квітОк вниз по шторі віконній летять.
Тепла ніжна тканина під вікнами рідного дому-
Там троянди блакитні цвіли на рожевому тлі,
Мені рисочка кожна була в тім малюнку знайома ,
Відбивалась казковим вбранням на вечірньому склі.
Утікаю у вІрші, хоча не надійний цей сховок-
Бо до мене туди заповзають тривога і біль.
Та вмокаю у фарби яскраві я слово за словом,
Й розквітають в рожевих рядках пелюсткИ голубі.
