Війнувши листям золотим
Ходила осінь по стежинах,
Ховалась між гілок ялини,
Туман стелила ніби дим.
Якось зустрітись довелося,
Бо перетнулися стежки,
Палало полум'ям волосся,
Злітало листя мов птахи.
Ми зупинились на узліссі
Дві жінки-осінь - я й вона,
В душі в нас ще цвіла весна,
Але зима шукала місця.
Про що в нас та була розмова?
Секретів цих не видаю:
Вона пішла по стежці знову,
Я зачарована стою.
Галина Грицина.
