Цей аромат не сплутати ні з чим.
Дурманить він іще до цвіту липи.
І відчуття: немов наливки випив
й проспектом йдеш світ за очі нічним…
Підморгують несплячі ліхтарі.
А, що їм сон? Такий травневій по́вів
і місяць завжди сповнений любові,
а в небі перші відблиски зорі…
Чекай-но, весно, я до тебе йду!
Спішу ще раз напитися розмаю,
не відмовляй, пізнав тебе і знаю –
ці пахощі півонії в саду.
30.05.21р.
