Кочують хмари з заходу на схід,
Дорогою лишають дощ і свіжість,
За тим скресають, тане їхній слід,
Й обіднє сонце проглядає ніжно.
Хоча осіннє вже воно, не те,
Та жду я знову – бабиного – літа,
Коли, мов взимку віхола, змете
З тополь весь пух пройдисвіт – теплий вітер.
