Усе банально - вранці крапав дощ.
Блукали пальці ламаною танцю
У ритм води,
записуючи вздовж тіла підслухане,
неначе в лихоманці.
Злизала тінь шершавим язиком
Тугий корсет сорочки й світла цівку.
Осінній дощ розлився за вікном,
А пустощі вмостилися на плівку.
Осінній дощ поміж серпневих трав.
Розправився у довгі паралелі.
Пече і ллє перехідна пора
І я десь "між".
Сама собі пустеля.
Кусає лезом мокра кропива.
Стихає дощ, народжується вечір.
Така любов,
Гаряча і жива,
Пече у ноги, а цілує - плечі.
красивезно
дякую 
