Уже з літечком прощання,
Наближається ось - ось,
Є на осінь сподівання,
Що покращає хоч щось...
Літечеко було цікаве,
Хоч було в нім і сумне,
І війна, що йде на Сході,
І ще й вірус цей також...
Не було літо лукаве,
Гріло сонце золоте,
Небо синню покривало,
І дощами мило все...
Вже готові до прощання,
І природа, й люди всі...
Хоч надовго розставання,
Є надії в нас прості...
Є на осінь сподівання,
Що мине усе лихе,
Прийде радужне єднання,
Це сьогодні головне...
Осінь йде неначе панна,
Барвами все осяйне,
Диво-диво кольорами,
Естафету перейме...
Хочу осінь попросити,
Щоби лагідна була,
Негаразди пережити,
Усім людям помогла...
Прошу літечко в останнє,
Не ховать своє тепло...
Не змивать наше чекання,
Щоб добро завжди жило...
Прошу осінь , я як панну,
Не пустити в душі зла,
Мою мрію цю останню,
До зими щоб зберегла.
ID:
922837
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 21.08.2021 21:01:41
© дата внесення змiн: 21.08.2021 21:19:37
автор: геометрія
Вкажіть причину вашої скарги
|
