На мізинчику літа засонцилось пижмо.
Деревіями блимають «відьмині кола».
Солов’їв кличе далеч. Замислились крижні.
До осель підступає криве видноколо.
У садки підкрадається в померки осінь
Й шлях до вирію стеле листками черешні.
Як застуджено дишуть поля безколосі…
Певно, мариться літу: вовтузяться оси
На жнивами оголених спинах сердешних.
Як розхитаний човен, розсвіт зозулястий.
Досі серпень до праці не втратив оскоми,
Ще у звіті його обнадійливі коми…
А в моїм: вже шляхів не здолаю шпичастість.
Хай би тільки душа не піддалась утомі.
Чудова лірика торкає за душу, надає можливість зупинитись і задуматись та ніколи не піддаватись утомі...Щастя Вам і натхнення, удачі і процвітання, дорога Валечко!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як розхитаний човен, розсвіт зозулястий.
Досі серпень до праці не втратив оскоми,
Ще у звіті його обнадійливі коми…
А в моїм: вже шляхів не здолаю шпичастість.
Лиш ніколи б душа не піддалась утомі.
Сильні рядки, Валю.
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:Бутылка Svitlana_Belyakova: - пляшка
Ваша чарівна лірика спонукає до роздумів, але серпню ще, як і нам, працювати і працювати... 
тож,... "не піддаваймось утомі" 
