А Іуда почав обурюватися: навіщо такі почесті віддавати Ісусові? Краще було б вчинити інакше...
І тої ж миті війшов у Іуду сатана
Ів.12:5;Мф.13:27
У сатани по кілька правд буває,
Бо істину ненавидить святу.
Хвостом своїм він, як змія, петляє,
Ненавидячи Божу путь просту.
А як же він залазить у людину?
Та досить просто – варто лиш сказать:
«Прийми Христа в життя своє, дитино!» -
А їй в одвіт противний шлях обрать.
І миттю дух нечистий в душу вскочить
Та й запанує там царем навік.
Відтоді не приймає слів пророчих
Ота душа. Й від правди йде убік.
Іуда – друг Христа Іскаріотський
Так само нехтував Його слова.
Тому й вчинив свій підлий вчинок скотський –
«На правду ж іншу мав усі права!»
Але у Бога двох шляхів немає!
Нема дві правди – Істина одна:
Хто Сина Божого від серця відкидає –
Того життю володар сатана!
І буде вкинутий із ним в геєнну,
І там в пекельному вогні згорить.
Бо лиш Христос людські гріхи численні
Зійшов омити Кровію згори.
Немає іншого шляху, затямте!
Бо лиш одну ціну Господь прийняв.
Не будьте ж, люде, ворогом затятим
Тому, хто за усіх Життя віддав.
Бо ж вік людський буває ненадійним -
Не відаєш, чи завтра доживеш.
Але коли Ти до Ісуса гнівний,
Будь певним, що до пекла попадеш.
Бо Він Один - і Іншого немає,
Над всесвітом усім Єдиний Бог!
І та душа, що Дух Його приймає –
Дар вічності отримує залог.
