Вертають спогади мелодію одну,
Я з нею в юність повертаюсь знову,
Торкає серце чарівну струну,
Це талісман від першої любові.
І птахом вже тремтять наші серця,
А ми не можем роз"єднати руки,
Ніхто з нас не повірив до кінця:
Плаче кохання перше від розлуки.
Лиш спогади все будять ніжний щем
І береже душа ці талісмани:
Мелодію, слова, веселку із дощем,
Ту ніжність, що в душі болить мов рана.
Галина Грицина.
