|   | УКРАЇНО, СКАЖИ…
Автор: Із пекучих жарин, з моря горя і сліз
Україна родилась співуча,
Із зірниць, що упали в Чумацький Узвіз
Возвеличилась пісня жагуча.
І тепер я запитую, як почалась,
І з чиєї ти муки  і слова?
Україна: Відповім я усім – я з колін піднялась,
                Коли виникла гарна ця мова.
                Коли хлопець сармат оселивсь над Дніпром,
                Збудував свою першу хатину.
                І прикрасив кохану весільним вінком,
                Уплітаючи в нього калину.
Автор: Твоя доля в стражданні, бо сотні віків
Була розп’ята, гноблена, скута.
Україна: Розпинав оцей світ навіть божих синів…
                 Як Христос я несу теж покуту.
                 Не страждаєш, то так хіба можна любить
                 Оцю волю, цю землю велику?
                 Не родились би упертюхи, щоб відродить
                 Мою волю святу, ясно лику.
                 Скільки ж їх полягло на безкрайніх полях
                 Ще з часів літописця Бояна!!!
                 Вони бачили волю тільки у снах…
                 Це – моя кровоточива рана.
Автор: Звідки ж сили береш? Де цілюща вода,
Що тобі віру в себе давала?
Україна: Сила – в правді! А віру у власний народ
                 Я ніколи іще не втрачала.
Автор: Маєш пісню ти віщу і силу пісень!
Ти – колиска ключів журавлиних!
Та згадай, чи в історії є такий день,
Що була ти щаслива, Вкраїно?
Україна: Моє щастя ходить по житу в снопах,
                Запина колоски хусточками.
                Хлібороби пливуть  по безкрайніх ланах,
                З кожним зерням міцнію я з вами.
                Чорноземи! Дніпро! Що є краще? І де?
                Не зречусь я своєї світлиці!
                Й вірю в те, що народ до землі припаде,
                І розквітне село мальовниче.
                Ну, а днів, коли горда й щаслива була –
                Не злічить, бо горджуся я вами.
                В науці, у спорті я стяг підняла,
                І йду між народи з піснями.
Автор: Зазіхали на землю твою і дітей,
Все палила орда тут ворожа.
І кричав лютий ворог: „Це мій шмат земель!”
То чи я ж ти Вкраїно?
Україна:                                 Я – Божа!
              Бо ніхто і ніколи мене не здола,
              Тільки б, діти, не вмерли ви  в чварах,
              Між собою за владу, за сніп, чи вола,
              Не загризлись, неначе почвари.
Автор: Ну, а в чому безсмертя твоє? Воно є,
Чи ми прокляті з роду навічно?
Україна: Безсмертя у пісні твоє і моє,
                У віршах поетів ліричних.
                У мріях дітей, що ідуть перший крок,
                Й будують хатину з піщинок.
                З учителя праці, що мудрий урок
                Малює з народних родзинок.
                З’єднаю всіх вас у величний вінок,
                Й постане могутня країна.
                І поки планета летить  між зірок
                Співатиме ненька Вкраїна!
                                                Січень 2006.
  
														ID: 
															886541
														
														ТИП: Поезія
 СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
 ВИД ТВОРУ: Вірш
 ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
 дата надходження: 21.08.2020 15:12:10
 © дата внесення змiн: 21.08.2020 15:12:10
 автор: Oxana Levina
 
													 Вкажіть причину вашої скарги |