Згадав Масяньку я сьогодні, хоча й не забував її, на вулиці вже дні холодні, і не співають солов’ї! Два роки як пішла із дому, довгих два роки, як нема, з тих пір нічого не відомо, вірю жива і не сама! Дуже її не вистачає, кицька з характером була, чомусь пішла, переглядаю, світлини радості й тепла! В часи біди, гіркої скрути, поруч завжди була вона, з нею знаходили маршрути, наверх і вибратися з дна! Дякую Мася тобі щиро, пробач що вберегти не зміг, два роки як пішов з квартири, душі моєї оберіг!
