Вода воцерковлених
Вода – пам’ять і нерви душі Землі
як це і відомо... та невідомо, що вже
майже нема керівників держав:
некомпетентність, психологічна
провінційність, засліпленість
ума: ум не в Небі; клоуни і пошляки.
Не бачать цього нехристияни... і –
«теплохладні, номінальні»...
1
Христос і земля моя –
й вселенна благословенная!
Проведіть «визначних»,
проведіте відомих –
на поля і в ліси,
й де родились,– до рідного дому...
Та й зловіть – напоїть їх живою водою!
будуть геть вириватись, в біді,
Напоїть всіх Христом –
Він зновив сюю воду
й златою
ум підвів, –
й що побачать тоді?
Що Ісус і земля чия –
і вселенна благословенная...
Половіть жорстких німців,
бо будуть брикатись,
і крутитимуть біля скронь...
що – ліси і поет...
а вони не безумні,
мозково-дресированенькі...
ще й пихатії...
та метро –
це дорога у Небо...
й механічний є лет...
Так? Ісус і Огень Благодатний і вода
нова? то чиї і чия?
і вселенна благословенна? А?
ja? ja.
А піднята земля над собою:
земля нова моя! –
ja? ja –
І вселенна благословенная!!
О, Владичице Світу, відкрий мені рот...
Заговорю їм серцем, до води й дичини!
Що «вершина шляхів Божих є бегемот»;
Глибина, що у Тройці –
лісова полуниця
Хмельниччини!
Живий я! скачуть вгору пупками –
приорані,
Мов від лемішів – кури!
нехай в безум небесний поета прийдуть
процерковлені, Духосвячені і про-Ігорені:
не брешу – Все впаде,
Нові небо і земля не впадуть.
Скоро – небо де?
скоро – вода де?
де наші корені!
Інакше куцими
крутити вам біля скронь
впадуть –
з журбою дивлячись
на радісно воцерковлених!
Амінь.
2
І що це? що до ранішніх криниць –
Бджола,
і ще бджола,
і ще бджола...
Принесли відсвіт до цямрин –
аж блискавиць...
трудів і жару,
й дрожі тягот
медодня
що я так серцем нести
перейняв –
й так –
до дня виліту – з води –
Петра й Павла...
Ніщо велике
в світі впалім не звучить...
Ніщо величне, що Любов з Небес дала...
Унеможливлені
здє
геніальні
і безсмертнії діла!!..
Їх душа Божа найпослідущим
як придала,
чи роздала.
Хвала!
Хвала!
всім найпослідущим хвала...
Христос і земля моя
і благословенна Уселенная!
Хвала!
це найстрашніше для людської ліні
й всього зла:
сама природа Божа оддала
мені язик і – во язики!
Богопокірная! медом пролитому! –
недиким!
Божим.
Син – Бог воістину Великий!!
Хвала цим –
внємлющим громадою з язиків!..
Не знаєте! покірних Богу!..
І що, як непокірний, з цього...
29–30.06.2008
ДОДАТОК: (Про неминучість нової Надпарадигми)
І не варто підпадати під світські знання! «Безумством проповіді», сказано, спасає Бог.
Христос спасає через каяття, сповідь і причастя, — й щораз оновлення духом ума. Народжується в людині Христовий ум! Або благодать навчає — або самодіяльно чогось ще навчаєшся.
Оскільки в темненьких є спокуса впливати на людей і маніпулювати ними, а це свідоме зло, дияволіада, я вношу ясність, щоб збадьорити управлінців і всіх.
Наука є інструментом, в організмі суспільному на рівні належному, не менше, але і не більше, всі згодні. Бо й інтелект людини для здоров’я і спасіння повинен бути як інструмент — належним, не перехоплювати духовні інтуїції і не подавати, що це його, не видавати себе, інструмента, за царя, бо таким є дух з Духом Святим. Боже! Твоя усмішка: що негострі умом — можуть бути не згодні!..
Наука усвідомила, що вона звичайна річ, бо вона відкрила, що Бог — є. В духовнім процесі людства нема ходу назад. Поет завжди випереджував всяку науку і випереджуватиме. Поет завжди сягає ідеального. Наука нинішня ніколи не сягне ідеалу.
Науковці і управлінці, не ворогуйте, а змініть парадигму до Боговгодної!
Ви не відаєте причинно-наслідкових зв’язків, бо ви не Бог і не Божа Мати, згодьтеся, це має бути ясно всім.
Вас розчавить першими — якщо без Бога і, отже, ясно, що без Бога ви не змінитесь самі — й не зміните, не піднімете Парадигму.
Встоїть Україна, і переміняться навкруги народи.
Встояти в правді — найважливіше. Іншого шляху не буває.
Ілюзія нижчих — що слід діяти по-нижчому.
Вищі встоять духовно — то і нижчим шлях відкриє Бог!
Нижчі не мають Христа, їм ввижається, що потрібно діяти по-нижчому.
Стійкі духовні серцем в Христі бачать, що то ілюзія земнощів!
Душевні незрячі не можуть добре керувати. А тим більш — Боговгодно.
Потрібно вирости у свободі і дозріти в свободі.
Томас Еліот був не в голові, і я вас закликаю: ввійдіть в серце — і повернетесь до Джерела Христа.
Він не вважав: без Бога осягну.
Закликаю вас, обтяжених грішми, зробіть неймовірне: спасіте себе.
21.11.2017, свято Михаїла, Архистратига всіх небесних сил
(З статті "З природної его-фортеці — до Джерела
Христа: поворот на 180 градусів", книга "Нетлінну радість вам передаєм".)
Надпарадигма
Потрібно було поетесі Ользі Седаковій приїхати з Росії,
аби роз’яснити Флоренції її Данте і Петрарку...
Мер м. Флоренція
Збоку видніше. Потрібно було художнику приїхати до Англії, щоб побачити і намалювати рожевий лондонський туман, — інші, проживаючи тут, видно, дивлячись — не бачили. Живучи вільно, не на конвейєрі заобумовленої науки і науко-вого заангажованого богослів’я, я бачу синтезом слова поети-чного й духу (унікальний синтез одиниць у тисячоліттях) — як працювати ученим в Надпарадигмі. Працювати — над своїм смислом, пошуком (себе) щодо справжнього поклику і вибрання в Богові.
Так, щоб совість знайшла місце щодо можливостей того, що відкриваєш; схоже — як це в віруючих поетів: справжніх митців.
Справжнє богоcлів’я — теж не в методі діалектичного мислення чи діалектичного матеріалізму: не в теперішній зовнішній науці. Нинішня наука — цілком річ описова: це мова про мову (язык о языке о языке… і т.д.), тому наука не є мовою, яка передає данності світового цілого.
Просто подумайте, після-Беконні науковці не так були налаштовані щодо первістя Бога й світу, як віруючі Ньютон, Паскаль і ін., і такі ж вони у подачі своїх відкриттів; подумайте і ви, жалюгідні принаучені богослови…
Як, мабуть, всі зрозуміли, наукова робота надалі переважно постане — у внутрішній роботі ідейній, власне в Богові, та не будь-що відкривати і не будь-як.
Згідно Істині-Христу: мета не виправдовує нерозбірливо-негідних засобів. «Добро, не добре здобуте, не є добром»(ап. Петро).
Неправильне самоусвідомлення наук протягом двох з половиною останніх століть — й що ж в результаті? Ожорсточення, неправдиве безбожнопочувальне світосприйняття наук, т.з. зовнішніх.
А нове, справжнє світосприйняття, справжні цінності, радісність в Духові Божім — притекли суть Надпарадигмою…
Почніть — з себе. Радійте Ісусу Христу, Ізбавителю, любіть людей — і просіть, дуже просіть в Бога просвітлення в смиренні… Бо світ і люди зіпсовані — не в міру.
Як саме?
Суть проста: людський розум вийшов у голову з серця цілісного. Люди ж, дійсно суть безумні, вони є полоненими мислень про земні справи і переважно зайняті все земними справами — захолоджуючими.
Розірваність розуму — аналог потопу водою: як аналог матеріальності вселенських наростаючих фрагментів, що у вибухові розлітаються.
«Раніше не було так», — мовив Христос. Розум був в серці, і думки вкладались в серце Богом, і виходили з серця (знайдіть в Євангелії).
Нині так — в зібраних ченців, віруючих направду поетів, глибоких священників, митців.
Справа проста: частими молитвами й пам’ятанням Бога повертатись у внутрішній стан одухотворення, горіння духу, в світло й тепло постійної Божої присутності.
Подібно тому — плавець в холодній воді, аби не переохолодитись, повинен зігрітись сонячним теплом, лишивши воду. Тому і так — ми лишаєм все, приходимо в тепло і світло (благодать) Бога.
Це є питання не тільки преображення науковців, кожної людини, але і всієї свідомості світу: або одухотворюючись — зцілюватись, спасатись, християнськи еволюціонувати, або по-старому вмерти в світовій застарілій і грішній спільноті. Китайці, ви теж в цьому… Прокиньтесь!
Внутрішня робота — прийняття Надпарадигми, що є основа одне для одного, дякуючи Богу-Христу, Спасителю всіх.
26.04.2010, річниця попередження Чорнобиля
Ольга Седакова уподобиться апостолу Павлу: поезією, розумом і культурою, об’ємом. Рішилась вона.
ID:
884242
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Релігійна лірика й духовні вірші
дата надходження: 28.07.2020 14:08:14
© дата внесення змiн: 29.07.2020 12:04:37
автор: Шевчук Ігор Степанович
Вкажіть причину вашої скарги
|
