Вийшла в поле босонога на світанку
І віночок із кульбабок заплела,
Увібрала свіжий ранок до останку
І на землю на вологу прилягла.
І розлились небеса, неначе море
У очах моїх, як тільки зник туман,
І яке ж воно величне, неозоре,
Це не просто синє море - океан...
Я б лежала так у полі на світанку,
Та будильник розбудив думки мої,
Повернулася, як завше до сніданку,
Що холонув вже годину на столі.
***
