|
Пора осіння,немов людське життя,
погодою і кольором показує-усіх і вся.
Ось сонечко засяяло,трава зелена майорить,
це молодість,це в радості й красі,життя бурлить.
Птахи щось там,скрегочуть на даху,
квіти червоні і яблука,сочні в саду.
Юнацький вік- кохання,що пянить,
і вітерець в душах,закоханих шумить.
Ось лист коричневий,що на землі,
і павутина велика,ковром повстала на вікні.
Ще десь між листям,трава зелена виглядає,
це вже не молодий але,ще сили має.
І ось птахи,ключом у нібі синім поплили,
вітер ламає,до землі гілки,безлистої верби.
А дощ і холод,сковують живе,все на дворі-
звідки роки похилі,якщо ще вчора,були молоді?
Незамічаючи,як пролетіли дні й життя,
як з першими морозами,прийшла зима.
Так осінні дні,панують на нашому дворі,
так непомітно змінюється,погода у нашому житті.
ID:
854806
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 15.11.2019 17:47:57
© дата внесення змiн: 15.11.2019 17:48:42
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|
Ви, часом, не той Бабич, що на ФБ теж Бабич?
