Біжить струмок, пісок біжить,
А я стою посеред світу.
Не знаю ще, куди подітись,
А від життя лишилась мить.
Ловлю повітря у полон,
Комусь не вистачить свободи.
А я під натиском негоди
Сідаю знов не в той вагон.
Туман заповнює вікно,
Запитують легені «Де ти?»
А я – вже з іншої планети,
Мені, повірте, все одно.
