Сьогодні знову сумую без тебе...
І наче зорі уже не ясні.
І місяць ніби не дивиться з неба,
Так стало гірко й самотньо мені.
А ти прийдеш, як завжди, на світанні.
Засяє палко тоді небосхил.
Відійдуть смуток і терпке чекання, -
Я знову буду літати без крил!
Колись сховається день цей за обрій.
В примарі ночі не сплющить повік...
Попрошу тихо: «Не йди. Хоч сьогодні»,
А ти всміхнешся: «Залишусь навік».
