* * *
Винесеш сонце у степ ти,
Наче відвагу душі.
Хай помирають естети
У невимов’ї глуші.
Хай за місця під престолом
Б’ються посланці полів.
Будеш розпиленим болем
Серед розчинених слів.
Будуть шляхи перемітні
В тернах притлумлених літ.
…Тільки над прірвою в житі
Може відкритися світ.
