Не жаль втрачати те, що вже не любиш,
Як цю останню краплю від дощу,
Що впала на твої печальні губи
І вже причина, що цей дощ ущух.
Чи оберіг, чи обрій в ріг зігнутий
Над тим, що жаль у куполі завис.
Не злизуй з губ дощу, він як отрута.
Не згадуй, що любив давно колись.
