Ну що зі мною, люди милі? -
Слова поділися кудись.
Мабуть, що вітер дав їм сили
Й вони шалено понеслись .
За ті гаї, ліси, діброви,
За темні, синіі моря,
Де кожен ранок в хвилях знову
Купається ясна зоря.
Де можна з нею в цьому морі
Пройтись, як промінь по воді,
Гуляти з вітром на просторі,
Де сонця барви золоті.
І де за обрієм жар-птиця,
Змахне омріяним крилом.
Невже, мені оце все сниться,
Адже сиджу я за столом?!
Ні..Це я ніяк не могла написати вірша про бійця, то ці слова вишикувались, та тільки не в ту сторону.. Ось такий експромт вийшов.. Залишилось тільки записати.. Дякую, Катю!
Сиджу спокійно за столом -
Хотіла про жар-прицю написати
