У тиші згортання минуле кохання,
У кожному лИсті, як аркуш листа.
Мовчить спорожніло Любов бездиханна,
Як щойно тихенько здійнята з хреста.
Лишень не дивися їй в очі відкриті,
Бо там блискавицями різь батогів
По болях минулих, зостались без криків,
По прощених крихтах давнішніх боргів.
Їй мало що треба тепер наостанок -
Прикрийте їй очі від зайвих видінь :
Як ллється із неба новітній світанок
На аркуші листя, пекучо руді.
