|
А мій тату, загинув за Україну!
дали,мені посмертну золоту зірку.
Я щодня ,дивлюсь на його світлину...
Думаю ,про нього і плачу гірко.
Мама, море сліз виплакала від болю,
на скроні, зима натрусила білий сніг.
Виють, вітри крізь шпарку до покою,
в хаті, -сумно без татка і пустий світ.
Мама ,за двох працює... віддає, ласку-
і поцілунком ,заколисує у снах.
Молиться... і на ніч ,читає казку,
крутиться, як білка в колесі, як птах...
Я слухняний, у всьому слухаю її,
стареньким, діду і бабусі помагаю.
Летять, дні за днями в далі голубі,
не раз заплачу, бо тата не маю.
Татусь, мій герой... дали високе звання,
Янголом, злетів до Небесного раю.
з висоти, дивиться на мене душа...
осяює ,стежки... мене, від усіх захищає.
Я, б все віддав ,щоб до нього притулитись,
розпитати , про все на світі ...обняти.
Тільки мушу, злій недолі коритись-
іти, у життя... і без нього зростати.
М ЧАЙКІВЧАНКА
ID:
835680
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 16.05.2019 02:15:59
© дата внесення змiн: 16.05.2019 12:20:45
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
