Нам здавалось, для нас завжди буде літо,
Нам здавалось, буде життя теплом зігріте.
І росинки нам діамантами здавались,
Ми сміялись, ми мріяли, ми кохали.
Позмивали літні дощі наші рани,
Тільки залишились на душі мітки й шрами.
Але падають листки з дерев і не вертають,
Чому ж то мої думки в юність повертають?
Скоро осінь, панове, скоро уже осінь,
Літо барвисте вбрання своє зносить.
Клин втомлених журавлів вітер відносить,
Скоро осінь, панове, скоро наша осінь.
Тільки холодні вітри легко вздихнули,
Тільки в небі хмари легенько сплакнули
І під серцем легенько туга защемила,
Чи то приснилось це літо, чи воно було?
Нам колись безконечним життя здавалось,
Ну звідки та гірка втома тепер взялась?
Ну звідки на висках цей іскристий іній?
І на фото посивілі. Та невже, то ми?
Скоро осінь, панове, скоро уже осінь,
Літо барвисте вбрання своє зносить.
Клин втомлених журавлів вітер відносить, 2 рази.
Скоро осінь, панове, скоро наша осінь.
Душевна,чарівна ліра і відео! 
Чудово! ЗІ СВЯТОМ ВАС! 
