Я - Шайба! Все життя моє - клітинка!
Вольєр мій дальній! Зовсім тут одна.
Руда, мов сонце, маю чорну спинку.
А ще прудка, грайлива, молода.
Якби хто знав, як журно жити в клітці!
Так хочу з неї вийти назавжди.
З господарем зануритися в річку,
Але допоки нікуди іти.
Вночі і вдень чекаю на людину,
А тут, хіба що їжу принесуть.
Ніхто не приголубить сиротину,
Адже до мене дуже довга путь.
Узимку засинаю на світанку,
Занурившись у сонячні гаї.
Господар зве обідати до ґанку,
Лечу в його обійми чарівні.
Стрибаючи, вдивляюсь пильно в очі.
– Чи так потрібна, як і він мені?
Друг, ніжно обіймаючи, шепоче
І ми йдемо з ним разом уві сні.
Так, так потрібна! Плигаю від щастя,
Цілуючи улюблене лице!
Миттєво прокидаюся зненацька,
А це мене від холоду трясе.
Відходить сон, зникає, мов примара.
Його тримаю із останніх сил.
Лиш він мене в морози зігріває,
Бо більше не зігрітися ні чим.
Невтомно сподіваюся на диво,
Хоч дуже зимно, тіло так тремтить!
– Прийди і забери мене, людино,
Бо так давно на цю чекаю мить.
19. 12. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО СОБАЧКИ РЕАЛЬНЕ! ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА НОМЕРОМ 096 32семь 94 9два. Снежана.
ШАЙБА ВЖЕ ДОМАШНЯ! ДУЖЕ ЗА НЕЇ РАДА!
Дякую Вам, пані Наташо, що так відреагували. Така реакція говорить про те, що у Вас добре серце. Може й потрібні такі вірші, щоб люди задумувались, що не тільки ми заслуговуємо на життя.
Спасибі вам за ваше добре серце, за такі вірші, які зараз дуже потрібні, щоб розбудити у людей коли не любов, то хоч співчуття до братів наших менших. Так хочеться всіх їх обігріти, дати їм тепло і ласку. Нехай ваш вірш спонукає чиєсь серце на добру справу і Шайбі пощастить...
Дякую вам, пані Любо! Я ці вірші почала писати раптом. Як наче я повинна їх писати. Немов, це моє завдання. І вони дуже легко пишуться. І рима знаходиться дуже швидко. Може хтось скаже, що це штамповка, але кожен вірш проходить через мою душу.
Дякую Вам, пані Катерино, за коментар! В притулках всі собачки - бідні. Але там їх хоч годують. І якась будка все-таки є. Але ще бідніші, ті що безпритульні. Якби хоч кожен з нас хоч потроху щось їм виносив. А так в них ні їжі, ні будки. І вони просто замерзають. Зараз я Вам пишу, а багато тваринок саме зараз вмирають, замерзаючи. Але ж коло кожного будинку можна поставити будку всім миром. І тваринки змогли б вижити. Нам ще далеко до цивілізованих країн.