Почекай, прошу, Осінь. (переклад з Валентина Рубан)
Я не хочу Тебе відпускати,
Так Ти, Осінь, мене зворожила.
Є про, що мені завжди згадати,
Ти ж вогнем все довкола залила.
Ти прекрасна була, як троянда,
Що цвіла у моєму саду.
Перший іній покрив незрівняно,
Де таку ще картину знайду?
Ти пора тих бажаних побачень,
Без, яких жити ми не могли.
І найкращих, насичених вражень,
Що у серці навіки лягли.
Залишати мене непотрібно,
Почекай, прошу Осінь, постій!
Бо в диму захололого снігу,
Дуже холодно бути самій.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815709
Переклад супер 
Неперевершено. 
