Сад, мов тихе осіннє диво,
У задумі стоїть-дріма.
Фруктів стільки у нім вродило,
Що вітрець не встига зривать.
Кинув якось додолу грушу
Й знов у крону сховав крило.
«Пізніх яблучок не обтрушуй,» –
Щось із яблуні загуло.
Чепуриться калина збоку,
Хоче вітер приворожить,
Щоб любові пізнать неспокій,
Бо буденно не хоче жить.
Одяглася вона в намисто,
Запалала рясним вогнем,
Сукню теж поміняла. Й в листя,
Де сховався вітрець, моргне,
Чи простягне до нього гілля,
Але вітер не поспіша,
Він не першу перед весіллям
Наречену саму лишав.
25.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
Цікаво... Боюсь тільки, що після мого коменту зникнуть всі інші, пані Ганно! 
Обране є, а моїх коментів - чортма! Происки агрессора? 
