Крокуючи туманами часу
Блукаючи примарними стежками
Шукаючи не звідану красу
Гармонію згубив десь по між днями
Заморений буденністю петель не розуміння
Топлю думки серед каміння втрат
Не зна коли і як прийде таки прозріння
Й позбудуся цих тіней, немов важкезних лат
І очі стануть бачити, а серце відчувати
Так ніби на весні після зими
О доле моя й небо: - Годі спати !!!
Пала зоря надії та веди …
