Стоять закохані в метро,
Любові запнуті чадрою.
Сховала любок у шатро,
Довкруж напоєна миррою.
Біжать останні поїзди,
Біжать у сутінки полуди.
Та двом сьогодні в нікуди,
Пощо їм людські пересуди.
Усе їм зараз ні по чім,
Відгородилися… марою.
Вони ж бо в віці золотім,
Сховає нічка під канвою.
Куди не глянь мари сліди,
Лукава нічка макінтошить.
Розбудять мо’ їх когути,
Смаглява любок не тривожить.
