Ніщо так Душу вщент не крає,
як невимовний біль гріха…
гріх тін’ю смерті налягає,
відради й в радості нема…
Ще з малку гріх той залягає
в дитячій зляканій Душі…
і тіло болісно страждає
знання сприймаючи чужі…
Але давно потрібно знати,
що ми безгрішні й не раби.
нас хтось бажає залякати,
щоб ми безвольними були.
То не гріхи, помилки наші,
на них навчаємось в Житті.
Біль через край у повній чаші,
і люди в повнім забутті…
22 май. 18 г.
Мудро і глибоко!
А безгрішних не знає природа - Ваша правда!!! 
