Я жіночка хороша,
Та з долею складною,
Тому в житті працюю
Бабусею Ягою.
Сміх, радість мене душать –
Сенс у житті втрачаю,
Та більше днів хороших
Із злобою й печаллю.
Із ненавистю, лінню,
Із заздрістю і страхом.
Є ще й дарунки дивні –
Люди з з’їхавшим дахом.
То ж я із оптимізмом
В майбутнє споглядаю:
Не буде дебілізму
Ані кінця, ні краю.
