Серед тисячі слів загубились потрібні рядки,
Серед тисячі долей одну лиш хотіла змінити,
Та закон такий, мабуть, стається усе навпаки
І не знатимеш потім, що далі потрібно робити.
Серед тисяч хвилин я шукала потрібний час,
Його не вистачає й завжди, мабуть, є мені мало,
Вогник тихо світився, а потім раптово згас
Й щастя просто на голову все таки щось не впало.
Серед інших життів загубила частинки себе,
Нащо вже шкодувати, що сталось того не зміниш
Доля поки що пряжу мою далі просто пряде,
З часом все промине те, що було тепер знеціниш.
Серед тисячі слів загубились потрібні рядки,
Спогад золотим листям все інше чомусь вкриває,
Та закон такий, мабуть, стається усе навпаки
Все найкраще, що було поволі і тихо вмирає...
